ѣздити — Ездить ѣздити (1) 1. Передвигаться на чем л. (верхом, на лодке, повозке) многократно или в различных направлениях; разъезжать: А не сорокы втроскоташа: на слѣду Игоревѣ ѣздитъ Гзакъ съ Кончакомъ. 43. А потом метаху съ стѣнъ въ пропасти (трупы). И … Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"
їздити — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
їздити — ї/жджу, ї/здиш, недок. 1) Їхати (у 1 знач.) багато разів або в різних напрямках. 2) Бувати де небудь, подорожувати, мандрувати, послуговуючись якимись засобами пересування. || Бувати в кого небудь, відвідувати когось. •• Ї/здити [ве/рхи] на кому… … Український тлумачний словник
їздити — їжджу, їздиш, Пр. їздити; подорожувати, послуговуючись якимись засобами транспорту … Словник лемківскої говірки
їздити — [йі/здиетие] йі/жджу, йі/здиеш; нак. йіз д , йі/з д теи … Орфоепічний словник української мови
їздити — 1) (здійснювати поїздки, часто бувати де н.), роз їжджати, подорожувати, мандрувати 2) див. відвідувати 1) … Словник синонімів української мови
з'їздити — I з їзд ити див. з їжджати. II з їздити з ї/жджу, з ї/здиш, док. 1) неперех.Поїхати куди небудь і, побувши там, повернутися назад. 2) перех. Здійснюючи поїздки, побувати у багатьох місцях. || Об їздити яку небудь територію, місцевість у всіх… … Український тлумачний словник
заїздити — 1 дієслово доконаного виду змучити, заганяти заїздити 2 дієслово доконаного виду виїздити про коней заїздити дієслово недоконаного виду заїжджати … Орфографічний словник української мови
від'їздити — I від їзд ити див. від їжджати. II від їздити ї/жджу, ї/здиш, док. Закінчити, перестати їздити … Український тлумачний словник
в'їздити — I в їзд ити див. в їжджати I. II в їздити див. уїздити … Український тлумачний словник
об'їздити — I об їзд ити див. об їжджати I. II об їздити ї/жджу, ї/здиш, док., перех. Їздячи, побувати в багатьох місцях, відвідати багатьох людей і т. ін. III об їздити див. об їжджати II. IV об їзд ити див … Український тлумачний словник
